Завантажити Документ
Отримати свідоцтво
про публікацію
Задати питання
Задайть свой вопрос специалисту!
Пошук препаратів
Мова:
    На сайті ви знайдете опис препаратів, інструкції по їх застосуванню та відгуки
    УВАГА! Уся інформація узята з відкритих джерел і надається виключно в ознайомлювальних цілях.

    Расилез таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг №14 (7х2)

    Діюча речовина: Алискирен
    Лікарська форма: Таблетки
    Фармакотерапевтична группа: Ингибитор ренина.
    Зовнішній вигляд препарату: Расилез таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг №14 (7х2) Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від вказаних.

    Склад

    діюча речовина: aliskiren;

    1 таблетка містить 165,75 або 331,5 мг аліскірену геміфумарату в перерахуванні на 150 або

    300 мг аліскірену основи відповідно;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), оксид заліза чорний (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172).

    Лікарська форма

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

    Фармакотерапевтична група

    Інгібітор реніну. Код АТС С09Х А02.

    Показання

    Лікування артеріальної гіпертензії.

    Протипоказання

    • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
    • Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку при застосуванні аліскірену.
    • Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
    • Супутнє застосування аліскірену з циклоспорином та ітраконазолом – двома високопотужними інгібіторами Р-глікопротеїну (P-gp), а також з іншими потужними інгібіторами P-gp (наприклад хінідином).
    • Одночасне застосування аліскірену з БРА чи ІАПФ пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,7Зм2).

    Спосіб застосування та дози

    Рекомендована доза Расілезу становить 150 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, артеріальний тиск яких не вдається контролювати належним чином, дозу можна збільшити до 300 мг 1 раз на добу.

    Антигіпертензивний ефект розвивається протягом двох тижнів (85-90 %) після початку застосування препарату у дозі 150 мг 1 раз на добу.

    Расілез можна застосовувати окремо або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, крім застосування у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,7Зм2).

    Препарат слід приймати 1 раз на добу з легкою їжею, бажано в один і той самий час. У період застосування Расілезу не слід вживати грейпфрутовий сік.

    Пацієнти з порушеннями функції нирок

    Пацієнтам із нирковою дисфункцією від легкого до помірного ступеня корекція дози не потрібна.

    Расілез не рекомендується призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ  < 30 мл/хв/1,7Зм2). Одночасне застосування Расілезу з БРА чи ІАПФ протипоказане пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,7Зм2).

    Пацієнти з порушеннями функції печінки

    Пацієнтам із печінковою дисфункцією від легкого до тяжкого ступеня корекція дози не потрібна.

    Пацієнти літнього віку (від 65 років)

    Рекомендована початкова доза аліскірену для пацієнтів літнього віку становить 150 мг. Клінічно значущого додаткового зниження артеріального тиску при підвищенні дози до 300 мг у більшості пацієнтів літнього віку не відзначалося.

    Діти

    Расілез не рекомендується застосовувати дітям та підліткам, оскільки немає даних щодо безпеки та ефективності його застосування.

    Побічні реакції

    Безпека Расілезу оцінювалася у понад 7800 пацієнтів, серед яких понад 2300 пацієнтів отримували лікування більше 6 місяців, а понад 1200 пацієнтів – більше 1 року. Частота небажаних реакцій не залежала від статі, віку, індексу маси тіла, расової чи етнічної приналежності. Лікування Расілезом у дозах до 300 мг зумовлювало небажані реакції із частотою, наближеною до їхньої частоти при застосуванні плацебо. У більшості випадків небажані реакції були легкими і минущими за характером і тільки зрідка вимагали припинення терапії Расілезом. Найбільш частою небажаною побічною реакцією є діарея.

    При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій застосовано такі критерії: дуже часто (1/10); часто (1/100, < 1/10); нечасто (1/1000, < 1/100); рідко (1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); окремі випадки. У кожній групі частоти небажані явища наведено у порядку зменшення складності.

    З боку нервової системи: часто – запаморочення.

    З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія, відчуття серцебиття.

    З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель.

    З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея.

    З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції.

    З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз та реакції з боку слизової оболонки ротової порожнини, синдром Стивенса–Джонсона, зуд, кропив’янка; рідко – ангіоневротичний набряк, еритема.

    З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – артралгія.

    З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок.

    Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: нечасто – периферичний набряк.

    Лабораторні дослідження: часто – гіперкаліємія; нечасто – підвищення рівня ферментів печінки; рідко – знижений рівень гемоглобіну, знижений гематокрит, підвищений рівень креатиніну в крові.

    При застосуванні Расілезу відзначалися випадки ангіоневротичного набряку та реакції гіперчутливості. У контрольованих клінічних дослідженнях ангіоневротичний набряк та реакції гіперчутливості на тлі застосування Расілезу відзначалися з частотою, подібною до такої у групі плацебо чи гідрохлоротіазиду. Випадки ангіоневротичного набряку або симптомів, що вказують на нього (набряк обличчя, губ, горла та/або язика) також відзначалися у постмаркетинговий період (частота невідома). У значної кількості таких пацієнтів в анамнезі мали місце ангіоневротичний набряк або симптоми, що вказують на нього, які в деяких випадках супроводжували прийом інших лікарських засобів з відомою здатністю спричиняти ангіоневротичний набряк, у тому числі блокаторів РААС (інгібіторів АПФ або БРА).

    У постмаркетинговому періоді також повідомлялося про реакції гіперчутливості.

    Якщо з’явились ознаки, що свідчать про реакцію гіперчутливості/ангіоневротичний набряк (зокрема утруднене дихання або ковтання, висип, свербіж, кропив’янка, опухання обличчя, кінцівок, очей, губ та/або язика, запаморочення), пацієнту слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

    У постмаркетинговому періоді надходили повідомлення про артралгію. У деяких випадках вона спостерігалася як частина реакції гіперчутливості.

    Лабораторні показники

    У контрольованих клінічних дослідженнях клінічно значущі зміни стандартних лабораторних параметрів при застосуванні Расілезу відзначалися нечасто. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією Расілез не чинив клінічно значущого впливу на рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛВЩ), тригліцеридів натще, глюкози натще або сечової кислоти.

    Гемоглобін та гематокрит: відзначалося невелике зниження гемоглобіну та гематокриту (середнє зниження приблизно на 0,05 ммоль/л та на 0,16 % об’єму відповідно). Жоден із пацієнтів не припинив лікування через анемію. Такий ефект відмічався також з іншими препаратами, що діють на ренін-ангіотензинову систему, такими як інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину.

    Калій сироватки крові: під час лікування аліскіреном спостерігалося зростання рівня калію в сироватці крові, що могло посилюватися у результаті одночасного застосування інших засобів, які впливають на РААС, або НПЗП. Рекомендується періодичне визначення показників функції нирок, у тому числі рівня електролітів сироватки, якщо одночасне застосування цих засобів вважається за необхідне. Комбінація аліскірену та БРА чи ІАПФ протипоказана пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) і не рекомендується іншим пацієнтам.

    Передозування

    Дані про передозування у пацієнтів обмежені. Найбільш імовірним проявом передозування є артеріальна гіпотензія, зумовлена антигіпертензивною дією аліскірену. У випадку симптоматичної гіпотензії слід почати підтримувальне лікування.

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Період вагітності

    Немає даних щодо застосування аліскірену вагітним жінкам. Расілез не виявляв тератогенних властивостей у тварин. Інші речовини, що безпосередньо діють на РААС, спричиняли серйозні вроджені вади та призводили до загибелі новонароджених. Як і будь-який інший препарат, що діє безпосередньо на РААС, Расілез не рекомендується застосовувати жінкам у І триместрі вагітності або жінкам, які планують завагітніти, та протипоказаний у ІІ та ІІІ триместрах. Лікарям, призначаючи будь-який препарат, що діє на РААС, слід попередити жінок, які планують вагітність, про потенційний ризик, пов’язаний із застосуванням цих засобів у період вагітності. Якщо у період лікування встановлено вагітність, застосування Расілезу слід припинити.

    Період годування груддю

    Невідомо, чи проникає аліскірен у грудне молоко, тому препарат не рекомендується застосовувати жінкам, які годують груддю.

    Фертильність

    Немає клінічних даних щодо впливу препарату на фертильність.

    Діти

    Расілез не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату.

    Особливості застосування

    Аліскірен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серйозною застійною серцевою недостатністю (функціональний клас III-IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської асоціації серця).

    У випадку тяжкої та стійкої діареї застосування Расілезу слід припинити.

    Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

    Повідомлялося про артеріальну гіпотензію, синкопе, інсульт, гіперкаліємію та зміни функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у чутливих осіб, особливо при поєднанні лікарських засобів, що впливають на цю систему. Через це подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у результаті комбінації аліскірену з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) не рекомендується.

    Застосування аліскірену у комбінації з БРА чи ІАПФ протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

    Алергічні реакції та ангіоневротичний набряк

    Як і у випадку застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, у пацієнтів, які приймали аліскірен, відзначалися випадки ангіоневротичного набряку або схожі на ангіоневротичний набряк симптоми (набряк обличчя, губ, горла та/або язика).

    Також були повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості, таких як анафілактичні реакції, у пацієнтів, які застосовують аліскірен. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам зі схильністю до гіперчутливості.

    Пацієнтів необхідно попереджати, що у випадку виникнення симптомів розвитку алергічної реакції (особливо труднощі з диханням або ковтанням, набряк обличчя, кінцівок, губ або язика) необхідно негайно припинити лікування та повідомити про симптоми лікаря.

    У багатьох таких пацієнтів в анамнезі мали місце ангіоневротичний набряк або схожі на ангіоневротичний набряк симптоми, що у деяких випадках супроводжували застосування інших ліків, здатних спричинити ангіоневротичний набряк, у тому числі блокаторів РААС (інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту або блокаторів рецепторів ангіотензину).

    Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку на тлі лікування аліскіреном. Тому необхідно виявляти обережність, призначаючи аліскірен пацієнтам з ангіоневротичним набряком в анамнезі, і проводити ретельний моніторинг стану таких пацієнтів під час лікування, особливо на початку лікування.

    У випадку розвитку ангіоневротичного набряку застосування Расілезу слід негайно припинити та вдатися до відповідного лікування, а також контролювати стан пацієнта до повного і стабільного зникнення всіх ознак та симптомів. У випадку ураження язика, голосової щілини або гортані слід ввести адреналін. Окрім цього, потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів пацієнта.

    Пацієнти зі зниженим рівнем натрію та/або з гіповолемією

    У пацієнтів із вираженою гіповолемією та/або зниженням рівня солей (наприклад в осіб, які застосовують діуретики у великих дозах) після початку терапії Расілезом може розвинутися симптоматична гіпотензія. Стан таких пацієнтів слід або скоригувати до початку терапії Расілезом, або розпочинати лікування під пильним наглядом лікаря.

    Ниркова дисфункція

    Не проводилося клінічних досліджень застосування Расілезу пацієнтам з артеріальною гіпертензією та тяжкою нирковою дисфункцією (креатиніном сироватки ≥ 150 мкмоль/л або 1,70 мг/дл у жінок і ≥ 177 мкмоль/л або 2,00 мг/дл у чоловіків та/або розрахованою швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв/1,73 м2), з наявністю в анамнезі діалізу, нефротичного синдрому або реноваскулярної гіпертензії. Расілез не рекомендується до застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв/1,7Зм2).

    Як і у випадку з іншими препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, слід з обережністю застосовувати аліскірен при наявності станів, що сприяють порушенню функції нирок, таких як гіповолемія (наприклад внаслідок втрати крові, тяжкої тривалої діареї, тривалого блювання тощо), хвороби серця, печінки або нирок, цукровий діабет. Одночасне застосування аліскірену та ІАПФ чи БРА протипоказане пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2). У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності, що минала після відміни препарату, у пацієнтів групи ризику, які приймали аліскірен. У випадку будь-яких ознак ниркової недостатності застосування аліскірену слід негайно припинити.

    Під час постмаркетингового спостереження у пацієнтів, які приймали аліскірен, спостерігалося підвищення рівня калію, а їхній стан міг погіршуватися внаслідок одночасного прийому інших засобів, що діють на РААС, або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Рекомендується моніторинг функції нирок, включаючи визначення рівня електролітів у сироватці крові, якщо одночасне застосування вищезазначених препаратів вважається за необхідне.

    Стеноз ниркових артерій

    Немає даних клінічних контрольованих досліджень щодо застосування Расілезу пацієнтам з монолатеральним або білатеральним стенозом ниркової артерії чи стенозом артерії єдиної нирки. Проте, які і у випадку з іншими препаратами, що діють на ренін-ангіотензинову систему, у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії, які приймають аліскірен, існує підвищений ризик ниркової недостатності, включаючи гостру ниркову недостатність. Тому лікування таких пацієнтів вимагає обережності. Якщо розвивається ниркова недостатність, лікування аліскіреном слід припинити.

    Помірні інгібітори P-глікопротеїну

    Одночасне застосування 300 мг аліскірену з 200 мг кетоконазолу або з 240 мг верапамілу призводило до зростання AUC аліскірену на 76 % і 97 % відповідно. Слід з обережністю застосовувати аліскірен із помірними інгібіторами Р-глікопротеїну, такими як кетоконазол або верапаміл.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

    Досліджень здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з механізмами не проводилося. Однак при керуванні автомобілем та роботі з механізмами слід мати на увазі, що застосування будь-яких антигіпертензивних засобів може спричинити запаморочення або втому. Расілез може виявляти незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Комбінація аліскірену з БРА чи ІАПФ протипоказана пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,7Зм2) і не рекомендується іншим пацієнтам.

    Клінічно значущих взаємодій Расілезу з лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії або діабету, не встановлено.

    У клінічних дослідженнях фармакокінетики було розглянуто такі сполуки: аценокумарол, атенолол, целекоксиб, піоглітазон, алопуринол, ізосорбід-5-мононітрат та гідрохлоротіазид. Взаємодії встановлено не було.

    Сумісне введення аліскірену з нижченаведеними препаратами призводить до зміни від 20 % до 30 % максимальної концентрації (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою «концентрація–час» (AUC) аліскірену: введення з метформіном – до зниження на 28 %, з амлодипіном – до підвищення на 29 %, з циметидином – до підвищення на 19 %. При одночасному застосуванні аторвастатину AUC та Cmax Расілезу зростали на 50 %. Сумісне введення аліскірену істотно не впливає на фармакокінетику аторвастатину, метформіну чи амлодипіну. Тому при сумісному введенні з аліскіреном вищезазначених препаратів немає потреби у корекції їх дози.

    Супутнє застосування Расілезу може дещо знижувати біодоступність дигоксину.

    За попередніми даними, ірбесартан може знижувати AUC та Cmax Расілезу.

    У дослідженнях на тваринах було показано, що P-глікопротеїн є основним визначальним фактором біодоступності Расілезу. Тому індуктори P-глікопротеїну (звіробій, рифампіцин) можуть знижувати біодоступність Расілезу.

    Взаємодія з CYP450

    Аліскірен не пригнічує ізоферменти CYP450 (CYP1A2, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A). Аліскірен не індукує CYP3A4. Тому не очікується, що аліскірен впливатиме на системну експозицію речовин, що інгібують, індукують або метаболізуються цими ферментами. Аліскірен мінімальною мірою метаболізується ферментами цитохрому Р450. Тому взаємодії внаслідок пригнічення або індукції ізоферментів CYP450 не очікується. Однак інгібітори CYP3A4 також часто впливають на P-глікопротеїн. Тому можна очікувати підвищеної експозиції аліскірену під час супутнього застосування інгібіторів CYP3A4, що інгібують також Р-глікопротеїн.

    Взаємодія з Р-глікопротеїном

    У ході доклінічних досліджень встановлено, що MDR1/Mdr1a/1b (P-глікопротеїн) є основною системою рефлюксу, задіяною у кишечному всмоктуванні та біліарній екскреції аліскірену. У клінічних дослідженнях рифампіцин, що є індуктором P-gp, зменшував біодоступність аліскірену приблизно на 50 %. Інші індуктори P-gp (звіробій) можуть зменшувати біодоступність Расілезу. Хоча це не досліджувалося для аліскірену, відомо, що Р-глікопротеїн також контролює захоплення різних субстратів тканинами, інгібітори Р-глікопротеїну можуть збільшувати співвідношення тканини-плазма. Тому інгібітори Р-глікопротеїну можуть підвищувати тканинні концентрації препарату більше, ніж його плазмові рівні. Потенціал лікарської взаємодії у місці Р-глікопротеїну, імовірно, залежатиме від ступеня пригнічення цього транспортера.

    Субстрати або слабкі інгібітори Р-глікопротеїну

    Значущої взаємодії з атенололом, дигоксином, амлодипіном або циметидином не відзначалося. При застосуванні з аторвастатином (80 мг) стаціонарні AUC та Cmax аліскірену (300 мг) зростали на 50 %.

    Помірні інгібітори Р-глікопротеїну

    Супутнє застосування кетоконазолу (200 мг) або верапамілу (240 мг) з аліскіреном (300 мг) призводило до збільшення рівня плазмових рівнів аліскірену (AUC та Cmax) на 76 % і 97 % відповідно. Очікується, що плазмові рівні аліскірену при наявності кетоконазолу або верапамілу змінюватимуться у тому ж інтервалі, що й при подвоєнні дози аліскірену; у ході клінічних досліджень дози аліскірену до 600 мг, або вдвічі більші за максимальну рекомендовану терапевтичну дозу, переносилися добре. Доклінічні дослідження показали, що супутнє застосування аліскірену та кетоконазолу посилює всмоктування аліскірену зі ШКТ та знижує його біліарну екскрецію. Однак припускається, що при застосуванні інгібіторів Р-глікопротеїну тканинні концентрації зростатимуть більше за плазмові. Тому слід з обережністю застосовувати аліскірен із кетоконазолом або іншими помірними інгібіторами Р-глікопротеїну (кларитроміцином, телітроміцином, еритроміцином, аміодароном).

    Потужні інгібітори Р-глікопротеїну

    Дослідження взаємодії разових доз у здорових добровольців показали, що циклоспорин (200 мг та 600 мг) підвищував Cmax аліскірену (75 мг) приблизно у 2,5 раза, а AUC – приблизно у 5 разів. Підвищення може бути більшим при вищих дозах аліскірену. У здорових добровольців ітраконазол (100 мг) підвищує AUC та Cmax аліскірену (150 мг) у 6,5 раза та 5,8 раза відповідно. Тому супутнє застосування аліскірену та потужних інгібіторів P-глікопротеїну протипоказано.

    Інгібітори транспортних поліпептидів органічних аніонів (ТПОА)

    Доклінічні дослідження показують, що аліскірен може бути субстратом транспортних поліпептидів органічних аніонів. Таким чином, існує потенціал для взаємодії між інгібіторами ТПОА та аліскіреном при їх одночасному застосуванні (про взаємодію з грейпфрутовим соком див. нижче).

    Фуросемід

    При супутньому застосуванні аліскірену з фуросемідом AUC та Cmax фуросеміду знижувались відповідно на 28 % та 49 %. Тому рекомендується контролювати ефекти на початку застосування фуросеміду та при корекції його дози, щоб уникнути неповного використання в клінічних ситуаціях при перевантаженні рідиною.

    Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

    Як і у випадку застосування інших препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, НПЗП можуть знижувати антигіпертензивний ефект аліскірену. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (дегідрованих або пацієнтів літнього віку) супутнє застосування аліскірену з НПЗП може призвести до подальшого погіршення ниркової функції, у тому числі до гострої ниркової недостатності, що зазвичай оборотна. Тому аліскірен у комбінації з НПЗП слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку.

    Калій та калійзберігаючі діуретики

    Досвід застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, свідчить, що супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, дієтичних добавок калію, замінників солі, що містять калій, або інших сполук, що можуть вплинути на плазмові рівні калію (наприклад гепарину), може призвести до підвищення сироваткового рівня калію. Якщо супутня терапія вважається необхідною, лікування слід проводити з обережністю. Комбінація аліскірену з БРА чи ІАПФ протипоказана пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,7Зм2) і не рекомендується іншим пацієнтам.

    Грейпфрутовий сік

    Одночасне вживання грейпфрутового соку та аліскірену призводило до зниження AUC та Cmax аліскірену. Одночасне застосування з аліскіреном у дозі 150 мг зумовлювало зменшення AUC аліскірену на 61 %, а одночасне застосування з аліскіреном у дозі 300 мг призводило до зниження AUC аліскірену на 38 %. Таке зменшення, ймовірно, пояснюється пригніченням опосередкованого транспортними поліпептидами органічних аніонів захоплення аліскірену грейпфрутовим соком у шлунково-кишковому тракті. Таким чином, з огляду на ризик терапевтичної неефективності, грейпфрутовий сік не слід приймати разом із Расілезом.

    Варфарин

    Вплив Расілезу на фармакокінетику варфарину не вивчався.

    Прийом їжі

    Було встановлено, що їжа з високим вмістом жиру значно знижує всмоктування Расілезу.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Аліскірен – це активний непептидний потужний та селективний прямий інгібітор реніну людини.

    Пригнічуючи фермент ренін, аліскірен інгібує РААС у момент активації, блокуючи перетворення ангіотензиногену на ангіотензин І та знижуючи рівні ангіотензину І та ангіотензину ІІ. У той час як інші препарати, що пригнічують РААС (інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ), призводять до компенсаторного зростання активності реніну плазми, аліскірен знижує активність плазмового реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно на 50-80 %. Подібне зниження відзначалося при застосуванні аліскірену у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Клінічне значення різниці впливу на активність реніну плазми на сьогодні невідоме.

    Артеріальна гіпертензія

    У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування Расілезу 1 раз на добу в дозах 150 мг та 300 мг забезпечувало дозозалежне зниження як систолічного, так і діастолічного тиску, що зберігалося протягом усього 24-годинного інтервалу (сприятливий ефект зберігався і зранку); середнє співвідношення максимального відгуку з боку діастолічного тиску до мінімального становило 98 % при дозі 300 мг. 85-90 % максимального гіпотензивного ефекту спостерігалося через 2 тижні. Гіпотензивний ефект зберігався протягом тривалого лікування та не залежав від віку, статі, індексу маси тіла та етнічного походження. Расілез вивчався у 1864 пацієнтів віком від 65 років і в 426 пацієнтів віком від 75 років.

    Дослідження монотерапії Расілезом показали наявність гіпотензивного ефекту, подібного до інших класів антигіпертензивних препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II. Порівняно з діуретиками (гідрохлоротіазидом) Расілез у дозі 300 мг знижував систолічний/діастолічний тиск на 17,0/12,3 мм рт. ст. порівняно з 14,4/10,5 мм рт. ст. при застосуванні гідрохлоротіазиду у дозі 25 мг після 12 тижнів лікування. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та діабетом монотерапія Расілезом була безпечною та ефективною.

    Є дослідження комбінованої терапії Расілезом з діуретиком гідрохлоротіазидом, інгібітором АПФ, блокатором кальцієвих каналів амлодипіном, антагоністом рецепторів ангіотензину II валсартаном та бета-блокатором атенололом. Ці комбінації переносилися добре. При додаванні до гідрохлоротіазиду та раміприлу Расілез забезпечував адитивний гіпотензивний ефект. У пацієнтів, у яких не вдавалося досягти належної відповіді при застосуванні блокатора кальцієвих каналів амлодипіну у дозі 5 мг, при додаванні Расілезу 150 мг спостерігався гіпотензивний ефект, подібний до того, що досягається при збільшенні дози амлодипіну до 10 мг, але з меншою частотою набряків (2,1 % при застосуванні аліскірену 150 мг/амлодипіну 5 мг порівняно з 11,2 % при застосуванні 10 мг амлодипіну). У комбінації з антагоністом рецепторів ангіотензину валсартаном Расілез демонстрував адитивний гіпотензивний ефект у рамках дослідження, спеціально спланованого для вивчення ефекту комбінованої терапії.

    У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ожирінням, у яких не вдавалося досягти належної відповіді на гідрохлоротіазид у дозі 25 мг, додавання Расілезу 300 мг забезпечувало додаткове зниження тиску, подібне до того, що викликається додатковим застосуванням ірбесартану 300 мг або амлодипіну 10 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та діабетом Расілез забезпечував додаткове зниження артеріального тиску при додаванні до раміприлу, у той же час при застосуванні комбінації Расілезу та раміприлу частота кашлю була меншою (1,8 %), ніж при застосуванні раміприлу (4,7 %).

    У контрольованих клінічних дослідженнях не відзначалося ознак артеріальної гіпотензії після першої дози або впливу на частоту пульсу. Надмірна артеріальна гіпотензія нечасто (0,1 %) відзначалася у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймали лише Расілез. Артеріальна гіпотензія також була нечастою (< 1 %) при застосуванні препарату у комбінації з іншими антигіпертензивними речовинами. При припиненні лікування артеріальний тиск поступово повертався до початкового рівня протягом кількох тижнів без проявів синдрому відміни з боку артеріального тиску або активності реніну плазми.

    У ході тримісячного дослідження за участю 302 пацієнтів із легкою стабільною серцевою недостатністю, кожен із яких отримував стандартне лікування стабільної серцевої недостатності, додавання Расілезу 150 мг переносилося добре. Рівні натрійуретичного пептиду у групі Расілезу були на 25 % нижчі, ніж у групі плацебо. Однак клінічна значущість цього зниження невідома.

    Ефективність та безпека терапії на основі аліскірену порівнювалась із терапією на основі раміприлу у ході дев’ятимісячного дослідження за доведення відсутності переваги препарату порівняння з участю 901 пацієнта літнього віку (≥ 65 років) з есенціальною систолічною артеріальною гіпертензією. Аліскірен у дозі 150 мг чи 300 мг на добу або раміприл у дозі 5 мг чи 10 мг на добу приймали протягом 36 тижнів разом із необов’язковою додатковою терапією гідрохлоротіазидом (12,5 мг або 25 мг) у тиждень 12 та амлодипіном (5 мг або 10 мг) у тиждень 22. Протягом 12-тижневого періоду монотерапії аліскіреном спостерігалося зниження систолічного/діастолічного артеріального тиску на 14,0/5,1 мм рт. ст. порівняно із 11,6/3,6 мм рт. ст. для раміприлу, що свідчило про відсутність переваги раміприлу над аліскіреном при обраному дозуванні, при цьому відмінності у систолічному та діастолічному артеріальному тиску були статистично значущими. Переносимість була порівнянно в обох групах лікування, проте кашель частіше спостерігався при застосуванні режиму лікування раміприлом, ніж аліскіреном (14,2 % порівняно із 4,4 %), тоді як діарея частіше відзначалася на тлі лікування аліскіреном, ніж при лікуванні раміприлом (6,6 % порівняно із 5,0 %).

    Об’єднана частота летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу серцевої недостатності, рецидивів серцевих нападів, інсультів та реанімацій при раптовій смерті була близькою за значенням у групах аліскірену та плацебо. Однак у пацієнтів, які приймали аліскірен, спостерігалася статистично значущо вища частота гіперкаліємії, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок порівняно з групою плацебо.

    Аліскірен оцінювався щодо переваг відносно серцево-судинної системи та/або нирок у ході подвійного сліпого плацебо-контрольованого рандомізованого дослідження з участю 8606 пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та хронічними захворюваннями нирок (наявність протеїнурії та/або ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2), які мали серцево-судинні захворювання або не мали. У більшості пацієнтів артеріальний тиск був добре контрольованим на початковому рівні. Первинною кінцевою точкою була сумарна частота серцево-судинних та ниркових ускладнень.

    Вплив Расілезу на летальність та серцево-судинну захворюваність, а також ураження органів-мішеней дотепер не відомий.

    Електрофізіологія серця

    У рандомізованому подвійному сліпому плацебо- та активно-контрольованому дослідженні із застосуванням стандартної електрокардіографії та електрокардіографії за Холтером впливу на інтервал QT не відзначалося.

    Фармакокінетика.

    Всмоктування

    Після перорального всмоктування Cmax аліскірену досягається через 1-3 години. Абсолютна біодоступність аліскірену становить приблизно 2-3 %. Їжа з високим вмістом жирів знижує Cmax на 85 %, а AUC – на 70 %. Стаціонарні концентрації у плазмі крові досягаються через 5-7 днів після застосування 1 раз на добу; стаціонарні рівні препарату приблизно в 2 рази більші, ніж ті, що досягаються після початкової дози.

    Розподіл

    Після внутрішньовенного введення середній об’єм розподілу у стаціонарному стані становить приблизно 135 літрів, що вказує на те, що аліскірен добре розподіляється у позасудинному просторі. Зв’язування аліскірену з протеїнами плазми крові помірне (47-51 %) та не залежить від концентрації.

    Метаболізм та виведення

    Середній період напіввиведення становить близько 40 годин (коливається від 34 до 41 години). Аліскірен переважно виводиться у вигляді незміненої сполуки з калом (78 %). Приблизно 1,4 % загальної дози метаболізується. Фермент, відповідальний за цей метаболізм, – це CYP3A4. Після перорального застосування приблизно 0,6 % від дози визначається в сечі. Після внутрішньовенного застосування середній плазмовий кліренс становить близько 9 л/год.

    Лінійність/нелінійність

    Експозиції до аліскірену зростали більш ніж пропорційно до збільшення дози. Після разової дози в інтервалі від 75 мг до 600 мг дворазове збільшення дози супроводжувалося зростанням AUC та Cmax приблизно у 2,3 та 2,6 раза відповідно. У стаціонарному стані нелінійність може бути більш вираженою. Механізм, відповідальний за відхилення від лінійності, не встановлений. Можливо, це пояснюється насиченням транспортерів у місці всмоктування або у гепатобіліарному шляху виведення.

    Характеристики у пацієнтів

    Аліскірен – це ефективний антигіпертензивний засіб для застосування 1 раз на добу дорослим пацієнтам незалежно від статі, віку, індексу маси тіла та етнічного походження.

    AUC у пацієнтів літнього віку (> 65 років) на 50 % вищий, ніж у молодих. Стать, маса тіла та етнічне походження не чинили клінічного значущого впливу на фармакокінетику аліскірену.

    Фармакокінетика аліскірену розглядалася у пацієнтів із різним ступенем ниркової недостатності. Відносні AUC та Cmax аліскірену у пацієнтів із нирковою недостатністю були в 0,8-2 рази більші, ніж у здорових добровольців після застосування разової дози та у стаціонарному стані. Однак відзначені зміни не корелювали з тяжкістю ниркової дисфункції. Корекція початкової дози Расілезу у пацієнтів із нирковою дисфункцією від легкої до тяжкої не потрібна, однак застосовувати препарат хворим із тяжкою нирковою дисфункцією слід з обережністю. Расілез не рекомендується до застосування пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв/1,73 м2). Одночасне застосування Расілезу з БРА чи ІАПФ протипоказане пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

    Фармакокінетика аліскірену у пацієнтів із печінковою дисфункцією від легкого до тяжкого ступеня значним чином не змінювалася. Відповідно корекція початкової дози аліскірену у пацієнтів із печінковою дисфункцією від легкої до тяжкої не потрібна.

    Основні фізико-хімічні властивості

    150 мг: світло-рожеві двоопуклі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з написом «IL» з одного боку та «NVR» – з іншого;

    300 мг: світло-червоні двоопуклі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з написом «IU» з одного боку та «NVR» – з іншого.

    Термін придатності

    2 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 30 ºС в оригінальній упаковці, у захищеному від вологи, недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 7 таблеток у блістері, по 2 або по 4 блістери у картонній коробці; або по 14 таблеток у блістері, по 1 або по 2 блістери у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія / Novartis Pharma Stein AG, Switzerland.

    Місцезнаходження

    Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

    Виробник

    Новартіс Фарма С.п.А., Італія/Novartis Farma S.p.A., Italy.

    Місцезнаходження

    Вул. Провінчіалє Скіто 131, 80058 м. Торре Аннунциата (провінції Неаполь), Італія/

    Via Provinciale Schito 131, 80058 Torre Annunziata (NA), Italy.

    Увага ! Текст опису препарату "Расилез таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг №14 (7х2)" надано для загальної інформації та ознайомлення. Даний опис є спрощеним варіантом офіційною анотації до ліків. Перед придбанням і використанням препарату обов'язково зверніться до лікаря і отримайте професійні рекомендації . Даний текст розміщений на порталі суто для ознайомлювальних цілей і не може слугувати приводом для самолікування. Тільки лікар може виносити рішення про призначення тих чи інших ліків, визначати дозу та графік прийому.

    Оставить комментарий может только зарегестрированный пользователь (Увійти и Реєстрація)

    Ви будете першим хто залишив коментар до цього запису
    Top