Завантажити Документ
Отримати свідоцтво
про публікацію
Задати питання
Задайть свой вопрос специалисту!
Пошук препаратів
Мова:
    На сайті ви знайдете опис препаратів, інструкції по їх застосуванню та відгуки
    УВАГА! Уся інформація узята з відкритих джерел і надається виключно в ознайомлювальних цілях.

    Лідокаїна Гідрохлорид розчин для ін’єкцій, 20 мг/мл по 2 мл в ампулах №10

    Діюча речовина: Лидокаин
    Лікарська форма: Розчини для внутрішнього застосування
    Фармакотерапевтична группа: Местноанестезирующие средства.
    Зовнішній вигляд препарату: Лідокаїна Гідрохлорид розчин  для ін’єкцій, 20 мг/мл по 2 мл в ампулах №10 Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від вказаних.

    Склад

    діюча речовина: lidocainе; 2-(діетиламіно-2’‚6-ацетоксилідину гідрохлорид);

    1 мл розчину містить лідокаїну гідрохлориду (у перерахуванні на 100 % речовину) 20 мг;

    допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид 1 М розчин, вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма

    Розчин для ін’єкцій.

    Фармакотерапевтична група

    Препарати для місцевої анестезії. Лідокаїн.

    Код АТС N01B В02..

    Клінічні характеристики

    Показання. Термінальна, інфільтраційна, провідникова анестезія в хірургії, урології, офтальмології, стоматології, оториноларингології, блокада периферичних нервів та нервових сплетінь.

    Протипоказання

    Підвищена індивідуальна чутливість до лідокаїну, наявність в анамнезі епілептиформних судом на лідокаїн, виражена брадикардія, виражена артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, синдром слабкості синусового вузла у пацієнтів літнього віку, атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня яяяяя

    (за винятком випадків, коли введено зонд для стимуляції шлуночків), повна поперечна блокада серця, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки, порфірія, міастенія, період вагітності і годування груддю, дитячий вік до 12 років.

    Спосіб застосування та дози

    Як місцевоанестезуючий засіб Лідокаїн, розчин для ін’єкцій (20 мг/мл) 2 %, призначають місцево та парентерально. Кількість розчину та загальна доза лідокаїну залежать від виду анестезії та характеру оперативного втручання. Слід уникати внутрішньосудинного введення препарату.

    Для поверхневої анестезії слизових оболонок порожнини носа, носоглотки, гортані, порожнини рота, стравоходу, прямої кишки, дихальних і сечових шляхів, піхви призначають змазування 2 % розчином дорослим в дозі до 2 мг/кг маси тіла, тривалість анестезії 15 – 30 хв. Максимальна доза 2 % розчину дорослим – 20 мл.

    Для провідникової анестезії та знеболення плечового і крижового сплетінь вводять 5 – 10 мл 2 % розчину, для анестезії пальців 2–3 мл 2 % розчину. Максимальна загальна доза лідокаїну для дорослих – 200 мг (10 мл 2 % розчину) на добу.

    Для всіх видів ін’єкційного знеболення можливе поєднання лідокаїну з адреналіном (1:50 000 – 1:100 000; готують ex tempore, додають 1 краплю 0,1 % розчину епінефрину на 5 – 10 мл розчину лідокаїну 2 %), за винятком випадків, коли системна дія, яку чинить адреналін, небажана – підвищена чутливість до адреналіну, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, глаукома або потрібна короткочасна анестезуюча дія. Адреналін сприяє уповільненню всмоктування лідокаїну і пролонгує його дію.

    Побічні реакції

    З боку центральної і периферичної нервових систем і органів чуття: пригнічення або збудження центральної нервової системи, занепокоєння, мигтіння «мушок» перед очима, світлобоязнь, головний біль, запаморочення, порушення сну, диплопія, сплутаність свідомості, пригнічення або зупинка дихання, м’язові сіпання; у пацієнтів з підвищеною чутливістю – шум у вухах, сповільнена мова, ейфорія, тремор, дезорієнтація, парестезії, судоми. З боку серцево-судинної системи: при застосуванні у високих дозах – брадикардія, уповільнення провідності серця, поперечна блокада серця, артеріальна гіпотензія, колапс; дуже рідко – артеріальна гіпертензія. З боку системи травлення: нудота, блювання. Алергічні реакції: вкрай рідко – шкірний висип, генералізований ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок. Інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, пригнічення імунної системи. Місцеві реакції: відчуття легкого печіння, яке зникає із розвитком анестезуючого ефекту (протягом 1 хв).

    Передозування

    Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива атріовентрикулярна блокада, пригнічення центральної нервової системи, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові більше 0,006 мг/кг, судоми – при 0,01 мг/кг.

    Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії – холінолітики (0,5 – 1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів, реанімаційних заходів. Діаліз не ефективний.

    Застосування в період вагітності та годування груддю

    В період вагітності препарат протипоказаний. За необхідності застосування в період лактації годування груддю слід припинити.

    Діти

    Застосовують дітям віком від 12 років.

    Особливі заходи безпеки.

    При обробці місця ін’єкції антисептичними розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болісності і набряку.

    Особливості застосування. Перед застосуванням лідокаїну обов’язкове проведення шкірної проби на індивідуальну чутливість до препарату, про яку свідчить набряк і почервоніння місця ін’єкції.

    З обережністю та в менших дозах застосовують пацієнтам із серцевою недостатністю, артеріальною гіпотензією, синусовою брадикардією, неповною атріовентрикулярною блокадою, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності, синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта, порушеннями функції печінки і нирок, епілепсією, після операцій на серці, при генетичній схильності до гіпертермії, ослабленим пацієнтам та пацієнтам літньго віку.

    Необхідно з обережністю вводити препарат у тканини зі значною васкуляризацією (наприклад, в область шиї при операціях на щитовидній залозі), у таких випадках лідокаїн застосовують у менших дозах.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

    Після застосування лідокаїну не рекомендується займатися видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Лідокаїн підсилює пригнічувальну дію на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно), снодійних та седативних засобів; послаблює кардіотонічний вплив дигітоксину. При одночасному застосуванні зі снодійними і седативними засобами можливе посилення пригнічу вальної дії на центральну нервову систему. Етанол підсилює пригнічу вальний вплив лідокаїну на функцію дихання.

    При одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами, з циметидином потрібне зменшення дози лідокаїну; з поліміксином В – контроль функції дихання.

    У період лікування інгібіторами моноаміноксидази не слід застосовувати лідокаїн парентерально.

    Інтенсивна абсорбція препарату із запально-змінених тканин (наприклад, слизової оболонки, особливо ротової порожнини) призводить до системних токсичних ефектів.

    З обережністю призначають сумісно з:

    • β-адреноблокаторами (в т. ч. з пропранололом, надололом) – уповільнюється метаболізм лідокаїну в печінці, підсилюються ефекти лідокаїну (в т. ч. токсичні) і підвищується ризик розвитку брадикардії і артеріальної гіпотензії;
    • курареподібними препаратами – можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м’язів); 
    • норепінефрином, мексилетином – посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну);
    • ізадрином і глюкагоном – підвищується кліренс лідокаїну;
    • циметидином, мідазоламом – підвищується концентрація лідокаїну в плазмі. Циметидин витісняє лідокаїн зі зв’язку з білками і уповільнює інактивацію лідокаїну в печінці, що призводить до підвищення ризику посилення побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну в крові;
    • протисудомними засобами, барбітуратами (у т.ч. з фенобарбіталом) – можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації в крові;
    • антиаритмічними засобами (аміодароном, верапамілом, хінідином, аймаліном, дизопірамідом), протисудомними засобами (похідними гідантоїну) – посилюється кардіодепресивна дія; одночасне застосування з аміодароном може призводити до розвитку судом;
    • новокаїном, новокаїнамідом – можливе збудження центральної нервової системи і виникнення галюцинацій;
    • інгібіторами моноаміноксидази, аміназином, бувікаїном, амітриптиліном, нортриптиліном, іміпраміном – пролонгується місцевоанестезуюча дія лідокаїну;
    • морфіном – посилюється аналгезуючий ефект морфіну;
    • преніламіном – підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу “пірует”;
    • пропафеноном – можливе збільшення тривалості і підвищення тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи;
    • рифампіцином – можливе зниження концентрації лідокаїну в крові;
    • поліміксином В – слід контролювати функцію дихання.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Місцевоанестезуюча активність препарату обумовлена стабілізацією нейрональної мембрани, зниженням її проникності для іонів натрію, що перешкоджає виникненню потенціалу дії і проведенню імпульсів. Можливий антагонізм з іонами кальцію. Швидко гідролізується в слабколужному середовищі тканин і після короткого латентного періоду діє протягом 60 – 90 хв. При запаленні (тканинний ацидоз) анестезуюча активність знижується. Розширює судини. Не виявляє подразнювальної дії на тканини. Анестезуючий ефект лідокаїну настає швидше і є сильнішим порівняно з новокаїном.

    Має також антиаритмічну активність.

    Фармакокінетика. При місцевому застосуванні на слизових оболонках лідокаїн всмоктується в різному ступені, залежно від дози та місця нанесення (максимальна концентрація досягається через 10 – 20 хв); на всмоктування впливає швидкість перфузії в слизову оболонку. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація досягається через 5 – 15 хв. Зв’язування з білками плазми – 60 – 80 % (залежно від дози). Легко проходить через гістогематичні бар’єри, включаючи гематоенцефалічний. Спочатку надходить у тканини з добрим кровопостачанням (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім – в жирову і м’язову тканини. Проникає через плаценту, в організмі новонародженого виявляється 40 – 55 % концентрації препарату, застосованого породіллі.

    Метаболізується на 90 % в печінці шляхом окиснювального N-дезалкілювання з утворенням активних метаболітів: моноетилгліцинксилідину і гліцинксилідину, що мають періоди напіввиведення 2 години і 10 години відповідно. Виявляє ефект «першого проходження».

    При порушенні функції печінки період напіввиведення може зростати більш ніж у 2 рази. У незміненому вигляді з сечею виводиться 5 – 20 %.

    Фармацевтичні характеристики.

    Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

    Несумісність

    Препарат небажано змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком розчинників, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

    Лідокаїн випадає в осад при змішуванні з амфотерицином, метогекситоном або сульфадіазином. Залежно від рН розчину лідокаїн може бути несумісний з ампіциліном.

    Термін придатності

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від

    15 °С до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

    Упаковка. Розчин для ін’єкцій 2 % (20 мг/мл) по 2 мл в ампулах, № 10 у пачці або коробці.

    Категорія  відпуску. За рецептом.

    Виробник

    Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

    Місцезнаходження

    Україна, 65006, м. Одеса, Хаджибейська дорога, 2.

    Увага ! Текст опису препарату "Лідокаїна Гідрохлорид розчин для ін’єкцій, 20 мг/мл по 2 мл в ампулах №10" надано для загальної інформації та ознайомлення. Даний опис є спрощеним варіантом офіційною анотації до ліків. Перед придбанням і використанням препарату обов'язково зверніться до лікаря і отримайте професійні рекомендації . Даний текст розміщений на порталі суто для ознайомлювальних цілей і не може слугувати приводом для самолікування. Тільки лікар може виносити рішення про призначення тих чи інших ліків, визначати дозу та графік прийому.

    Оставить комментарий может только зарегестрированный пользователь (Увійти и Реєстрація)

    Ви будете першим хто залишив коментар до цього запису
    Top