Завантажити Документ
Отримати свідоцтво
про публікацію
Задати питання
Задайть свой вопрос специалисту!
Пошук препаратів
Мова:
    На сайті ви знайдете опис препаратів, інструкції по їх застосуванню та відгуки
    УВАГА! Уся інформація узята з відкритих джерел і надається виключно в ознайомлювальних цілях.

    Конвулекс сироп, 50 мг/мл по 100 мл у флаконі

    Діюча речовина: Кислота вальпроевая
    Лікарська форма: Сироп
    Зовнішній вигляд препарату: Конвулекс сироп, 50 мг/мл по 100 мл у флаконі Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від вказаних.

    Склад

    діюча речовина: 1 мл сиропу містить натрію вальпроату 50 мг;

    допоміжні речовини: мальтит рідкий, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), сахарин натрію, натрію цикламат, натрію хлорид, малиновий ароматизатор, персиковий ароматизатор, вода очищена.

    Лікарська форма

    Сироп.

    Фармакотерапевтична група

    Протиепілептичні засоби. Кислота вальпроєва.

    Код АТС. N03A G01.

    Показання

    Дорослі та діти. У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами для:

    • лікування генералізованої епілепсії при таких типах нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні та синдром Леннокса-Гасто;
    • лікування фокальної епілепсії: фокальні напади із вторинною генералізацією або без неї.

    Діти. Профілактика повторних нападів після однієї або більше фебрильних судом відповідно до критерій ускладнених фебрильних судом, коли переривчаста профілактика бензодіазепінами неефективна.  

    Протипоказання

    Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого компонента препарату в анамнезі.

    Гострий гепатит і хронічний гепатит. Тяжкий гепатит в анамнезі пацієнта або його родичів, особливо спричинений лікарськими препаратами.

    Печінкова порфірія.

    Комбінація з мефлохіном і звіробоєм.

    Непереносимість фруктози, синдром мальтосорбції глюкози та галактози, дефіцит сахарозо-ізомальтази через наявність у складі препарату сахарози. 

    Тяжкі порушення функції підшлункової залози.

    Спосіб застосування та дози

    Слід враховувати, що добова доза препарату підбирається індивідуально, залежно від віку, маси тіла і чутливості до вальпроату.

    Конвулекс сироп спеціально розроблений для лікування дітей, має приємний смак, що полегшує прийом препарату. Містить замінник цукру лікасин і не викликає карієсу.

    Для індивідуальних груп пацієнтів існують інші лікарські форми, що містять натрію вальпроат.

    Оптимальної дози для пацієнта, який вже застосовує протиепілептичні засоби, що замінюються препаратом Конвулекс, досягати поступово, приблизно протягом 2 тижнів. Потім, залежно від ефективності лікування, зменшувати дозу іншого протиепілептичного засобу.

    Для пацієнта, який не застосовує інші протиепілептичні препарати, дозу збільшувати поступово кожні 2-3 дні, щоб досягти оптимальної дози приблизно протягом одного тижня.

    У разі необхідності комбінованого лікування з іншими протиепілептичними препаратами їх додавати поступово. 

    При лікуванні епілепсії, як правило, добову дозу застосовувати за кілька прийомів.

    Препарат бажано приймати під час їжі, розподіливши добову дозу на 2 прийоми – для дітей віком до 1 року, на 3 прийоми – для дітей віком від 1 року.

    Для дозування сиропу Конвулекс надається спеціальний шприц-дозатор.

    Середня добова доза становить:

    • немовлята та діти до 12 років: 30 мг/кг маси тіла;
    • діти (від 12 до 18 років) та дорослі: 20-30 мг/кг маси тіла (перевагу при застосуванні слід надавати капсулам або таблеткам).

    Дітям віком до 3 років застосовувати вальпроат натрію рекомендується лише у вигляді монотерапії і тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування перевищує ризик розвитку ускладнень у вигляді уражень функції печінки та панкреатиту у пацієнтів цієї вікової групи. 

    Побічні реакції

    Вроджені, сімейні і генетичні розлади.

    • Ризик тератогенних ефектів (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

    Розлади з боку крові і лімфатичної системи.

    • Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, що, як правило, проявляється систематично і без жодних клінічних наслідків.

    У пацієнтів з асимптомною тромбоцитопенією по можливості показане просте зменшення дози препарату з урахуванням рівнів тромбоцитів і ступеня контролю захворювання, що, як правило, призводить до зникнення тромбоцитопенії.

    • Повідомлялося про випадки зменшення рівнів фібриногену або збільшення тривалості часу кровотечі (особливо при застосуванні високих доз препарату) – як правило, без клінічних наслідків. Вальпроат інгібує другу фазу агрегації тромбоцитів. Рідше повідомлялося про випадки виникнення анемії, макроцитозу, лейкопенії і у виняткових випадках – панцитопенії.
    • Аплазія червоного кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія.
    • Агранулоцитоз.

    Зниження концентрації VIII фактора коагуляції, лімфоцитоз.

    Гіперамоніємія (клінічні прояви: нудота, атаксія, неврологічні симптоми, набряки).

    Транзиторне збільшення рівня трансаміназ, ЛДГ, лужної фосфатази, амілази.

    Розлади з боку нервової системи.

    • Повідомлялося про випадки таких тимчасових і/або дозозалежних побічних ефектів як дрібноамплітудний постуральний тремор і сонливість.
    • Повідомлялося про випадки атаксії, що спостерігалися нечасто.
    • Повідомлялося про випадки оборотних екстрапірамідних розладів, включаючи паркінсонізм.
    • Були описані дуже рідкісні випадки порушення когнітивної функції з поступовим виникненням і прогресуючим розвитком, що можуть прогресувати до повної деменції і які є оборотними, зникаючи після припинення лікування за період часу тривалістю від кількох тижнів до кількох місяців.
    • Сплутаність свідомості або судоми: при застосуванні вальпроату спостерігалося кілька випадків ступору або летаргії, що іноді призводили до тимчасової коми (енцефалопатії), ізольованої або у поєднанні з парадоксальним посиленням судом, які проходили після припинення лікування або зменшення дози препарату. Ці стани найчастіше виникають при терапії кількома лікарськими засобами (зокрема фенобарбіталом або топіраматом) або після різкого підвищення дози вальпроату.
    • Часто спостерігаються випадки ізольованої і помірної гіперамоніємії без змін з боку показників функції печінки, особливо при терапії кількома лікарськими засобами, і це не має призводити до припинення лікування.

    Однак також повідомлялося про випадки гіперамоніємії, що супроводжувалася неврологічними симптомами (що навіть можуть прогресувати до розвитку коми), які вимагають проведення додаткових аналізів (див. розділ «Особливості застосування»).

    • Також повідомлялося про головні болі.
    • Ангіоневротичний набряк, васкуліт.

    Розлади з боку органів слуху і рівноваги.

    • У виняткових випадках повідомлялося про оборотну або необоротну втрату слуху.

    Розлади з боку травного тракту.

    • На початку лікування у деяких осіб можуть мати місце розлади з боку травного тракту (нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, діарея), що, як правило, зникають через кілька днів без припинення лікування.
    • Повідомлялося про дуже рідкісні випадки розвитку панкреатиту, при яких вимагається відміна препарату. Наслідки іноді можуть бути летальними (див. розділ «Особливості застосування»).
    • Анорексія, закрепи, гіперсалівація.

    Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів.

    • У виняткових випадках повідомлялося про ураження нирок.
    • Повідомлялося про дуже рідкісні випадки енурезу і нетримання сечі.
    • Повідомлялося про дуже рідкісні випадки оборотного синдрому Фанконі, але механізм виникнення досі невідомий.

    Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини.

    • Повідомлялося про тимчасове і/або дозозалежне випадання волосся.
    • Спостерігалися такі шкірні реакції як екзантематозні висипання. Повідомлялося також про окремі випадки розвитку синдрому Лайєлла, синдрому Стівенса-Джонсона і багатоформної еритеми. Можливі алергічні реакції, включаючи висип, реакції гіперчутливості.

    Медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром).

    Судинні розлади

    • Васкуліт.

    Метаболічні та аліментарні розлади.

    • Дуже рідкісні випадки гіпонатріємії.
    • Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона (СНСАГ).
    • Порфірія, гірсутизм, акне, парестезії, дефіцит карнітину (прояви – втомлюваність, астенія, міалгія).

    Загальні розлади і реакції у місці введення.

    • Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Збільшення маси тіла є фактором ризику розвитку синдрому полікістозу яєчників, тому маса тіла пацієнтів має ретельно моніторуватися (див. розділ «Особливості застосування»).
    • Повідомлялося про дуже рідкісні випадки появи периферичних набряків (нетяжких). Розлади з боку імунної системи.
    • Ангіоневротичний набряк, синдром DRESS (медикаментозне висипання з еозинофілією і системними проявами [Drug Rash with Eosinophilia and Systemic Symptoms]) або синдром підвищеної чутливості до лікарського засобу.
    • Системний червоний вовчак.

    Гепатобіліарні розлади.

    • Захворювання печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз.
    • Повідомлялося також про випадки аменореї і порушення менструального циклу.
    • Безпліддя у чоловіків. Гінекомастія, дисменорея, збільшення рівня тестостерону, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона (СНСАГ).

    Психічні розлади.

    • Дезорієнтація. Депресія, вертиго, екстрапірамідні розлади, включаючи паркінсонізм, седативний ефект, психічне та емоційне збудження, зокрема у дітей на початок лікування, розлади мовлення, деменція з церебральною атрофією, яка минає після припинення лікування, гіперактивність, ністагм, дзвін у вухах, зміни апетиту, які переважно полягали у посиленні апетиту та збільшенні маси тіла.

    З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

    Зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз, переломи. 

    Передозування

    Клінічна картина передозування може бути різноманітною, від помірно тяжких симптомів (сонливість, седативний ефект тощо) до тяжкого отруєння. Збільшення рівня концентрації препарату у плазмі крові у 5-6 разів вище терапевтичного рівня може проявлятися симптоматикою, такою як нудота, блювання, запаморочення. У дітей найпоширенішим симптомом при помірно тяжкому передозуванні є сонливість.

    Клінічним проявом гострого масивного передозування є кома, більш або менш глибока, що супроводжується гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання та явищами метаболічного ацидозу.

    Описані також кілька випадків підвищення внутрішньочерепного тиску, пов'язані з набряком головного мозку.

    Невідкладна допомога в умовах стаціонару має включати промивання шлунка, якщо є показання, підтримання ефективного діурезу, ретельний нагляд за станом серцево-судинної та дихальної системи. У дуже серйозних випадках проводять діаліз.

    При передозуванні (при 10- або 20-кратній концентрації вальпроату) може спостерігатися пригнічення ЦНС та дихання, зареєстровані епілептичні напади. Ефективним є застосування внутрішньовенно налоксону.

    Прогноз при передозуванні зазвичай сприятливий, однак описані кілька випадків передозування з летальним наслідком. 

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Препарат призначений для лікування дітей. Що стосується вальпроєвої кислоти, можна зазначити наступне.

    Даний препарат протипоказаний жінкам у період вагітності або її планування, окрім випадків, коли препарат призначений лікарем (наприклад у ситуаціях, коли інші лікарські засоби виявилися неефективними). Жінкам репродуктивного віку слід користуватися контрацептивами у період терапії.

    З досвіду лікування вальпроатом матерів, які страждають на епілепсію, потенційними є такі ризики:

    Ризики, пов’язані з епілепсією та з застосуванням протисудомних препаратів.

    При застосуванні протиепілептичних препаратів жінкам, хворим на епілепсію, загальна частота народження ними дітей із фізичними вадами спостерігалась у 2-3 рази вище, ніж серед загальної популяції (близько 3 %). Незважаючи на те, що збільшення кількості дітей з уродженими вадами спостерігалося при застосуванні комбінованої терапії, формально не була встановлена причина тератогенного ефекту лікування. Найчастіше спостерігалися такі вади як заяча губа та пороки серця.

    Епідеміологічні дослідження показали, що застосування вальпроату у період вагітності викликає ризик затримки розвитку плода. Безліч факторів, у тому числі й епілептичний синдром матері, сприяють ризику, проте досі не встановлено, що саме і якою мірою спричиняє подібні проблеми. Незважаючи на вищеописані ризики, протисудомне лікування не можна переривати раптово, оскільки це може викликати напади із серйозними наслідками як для матері, так і для плода.

    Ризики, пов’язані з застосуванням вальпроату.

    У дітей, народжених у матерів, які під час вагітності приймали вальпроат, спостерігалася підвищена частота розвитку вроджених аномалій (у тому числі дисморфія обличчя, анаспадія, а також будь-які інші вроджені аномалії, особливо кінцівок). Застосування вальпроату може спричиняти дефекти нервової трубки, такі як мієломенінгоцеле та щілина хребта. Частота подібних ускладнень становить 1 %-2 %.

    Висновки, з урахуванням вищеописаних даних.

    Жінкам, які проходять лікування протиепілептичними препаратами, при плануванні вагітності необхідно переглянути подальше лікування. Жінок репродуктивного віку необхідно проінформовувати про ризики та переваги продовження лікування у період вагітності.

    Додатковий прийом фолієвої кислоти перед початком вагітності знижує частоту виникнення дефектів нервової трубки у дітей, народжених жінками групи ризику. Хоча прямі докази такого ефекту не були виявлені у жінок, які приймають протиепілептичні препарати, вагітним жінкам рекомендовано почати прийом фолієвої кислоти (5 мг) після припинення користування контрацептивами.

    Виходячи з вищенаведеного, при лікуванні вагітних жінок протиепілептичними препаратами варто надавати перевагу монотерапії. Дозування слід встановити до зачаття, при цьому оптимальним є використання найнижчої ефективної дози у кілька прийомів, оскільки аномальні результати перебігу вагітності, як правило, пов'язані з прийомом завищеної загальної добової чи індивідуальної дози. Частота розвитку дефектів нервової трубки зростає при збільшенні дози препарату, особливо при вживанні більше 1000 мг на добу.

    Для запобігання утворення надмірно високої концентрації препарату у плазмі крові зазвичай застосовують монотерапію мінімальною ефективною дозою, розподіленою на кілька прийомів протягом доби чи використання форм препарату пролонгованого вивільнення. Вагітним жінкам не слід припиняти лікування препаратом, якщо терапія виявилася ефективною. Також спеціаліст з пренатальної діагностики має уважно слідкувати за можливою появою перших ознак виникнення дефектів невральної трубки плода або будь-яких інших вад. Під час вагітності жінці слід проходити ретельні ультразвукові та інші дослідження.

    Маніакальні епізоди біполярних розладів.

    Препарат не слід застосовувати під час вагітності та жінкам репродуктивного віку (застосовувати, якщо необхідно, наприклад у ситуаціях, коли інші методи лікування неефективні або не переносяться). Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективну контрацепцію під час лікування.

    Ризики у новонароджених.

    Досліджені дуже рідкісні випадки розвитку геморагічного сидрому у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроатом у період вагітності, пов'язаного із гіпофібриногенемією. Також є ризик розвитку афібріногенемії, що може призвести до летального наслідку. Ці ефекти, можливо, пов'язані зі зменшенням рівня факторів згортання крові. Тим не менше, цей синдром слід відрізняти від ефекту зниження рівня факторів вітаміну К, індукованих фенобарбіталом та інших ферментовмісними протиепілептичними препаратами.

    Виходячи з вищезазначеного, у новонароджених необхідно регулярно проводити аналіз на кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі, а також на фактори згортання крові.

    Годування груддю.

    При лікуванні вальпроатом немає протипоказань до грудного годування, адже у грудному молоці міститься дуже низька концентрація препарату (1 %-10 %), що не має клінічного ефекту.

    Діти

    Для дітей Конвулекс є препаратом вибору, коли потенційна користь перевищує ризик ускладнень. Конвулекс слід застосовувати з обережністю, тільки після виваженого рішення щодо застосування та переваг користі над ризиками ускладнень, переважно у монотерапії.

    Для дітей слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі. 

    Особливості застосування

    Застереження.

    Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися

    поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у

    хворого нових типів нападів незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються

    при деяких епілептичних станах. У випадку застосування Конвулексу – це насамперед

    стосується внесення змін у схему комбінованої терапії протиепілептичними препаратами

    або фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії – див.

    розділ «Побічні реакції») або передозування.

    В організмі людини діюча речовина препарату перетворюється на вальпроєву кислоту,

    тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же

    трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад

    дивальпроат, вальпромід).

    Порушення функції печінки.

    Існують поодинокі повідомлення про тяжкі, а іноді й летальні випадки ураження печінки.

    Групу підвищеного ризику становлять немовлята та діти віком до 3 років із тяжкою

    епілепсією, особливо епілепсією, пов'язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою

    психічного розвитку та/або вродженим метаболічним чи дегенеративним захворюванням

    нервової системи. У дітей віком від 3 років частота таких ускладнень значно зменшується

    та поступово знижується з віком.

    У переважній більшості випадків таке ушкодження печінки спостерігалося протягом

    перших 6 місяців лікування, зазвичай протягом 2-12 тижнів, та найчастіше – при застосуванні Конвулексу у комплексній протиепілептичній терапії.

    Рання діагностика ґрунтується переважно на клінічних симптомах. Насамперед слід брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати появі жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику: 

    • загальні неспецифічні симптоми, такі як астенія, анорексія, підвищена втомлюваність, сонливість, які зазвичай виникають раптово та іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болем у животі;
    • рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу лікування.

    Рекомендується проінформувати пацієнта (а якщо це дитина, то її батьків), про те, що при появі таких клінічних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Крім клінічного обстеження, необхідно невідкладно провести функціональні печінкові проби.

    Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. Серед традиційних аналізів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, зокрема рівень протромбіну. При виявленні занадто низького рівня протромбіну, особливо якщо це супроводжується змінами в інших лабораторних показниках (значне зниження рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищення рівня білірубіну та рівнів трансаміназ – див. розділ «Особливості застосування») лікування вальпроатом слід припинити. Як застережний захід слід припинити застосування похідних саліцилатів, якщо ці препарати призначені одночасно, оскільки вони використовують ті ж самі шляхи метаболізму.

    Панкреатит.

    Вкрай рідко спостерігалися випадки панкреатиту, які іноді мали летальний наслідок. Ці випадки не залежали від віку хворого та тривалості лікування. Групу особливого ризику становлять діти молодшого віку.

    Панкреатит найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку або у пацієнтів з тяжкою епілепсією, ушкодженням головного мозку або у пацієнтів, які приймають комплексну протиепілептичну терапію. Якщо панкреатит супроводжується печінковою недостатністю, ризик летальних випадків значно зростає.

    У випадку появи гострого болю в животі або таких ознак з боку шлунково-кишкового тракту як нудота, блювання і/або втрата апетиту слід зважити можливість розвитку панкреатиту. Для пацієнтів з підвищеними рівнями ферментів підшлункової залози показана відміна препарату, також слід вживати належні альтернативні терапевтичні заходи.

    Жінки репродуктивного віку.

    Цей лікарський засіб не слід застосовувати жінкам репродуктивного віку, якщо у цьому немає нагальної потреби (тобто у ситуаціях, коли інші засоби неефективні або не переносяться). Цю оцінку слід проводити до першого призначення Конвулексу або тоді, коли жінка репродуктивного віку, яка проходить лікування із застосуванням Конвулексу, планує завагітніти. Під час лікування жінки репродуктивного віку мають вживати ефективні заходи контрацепції.

    Ризик суїциду.

    Повідомлялося про схильність до суїциду і суїцидальну поведінку у пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням протиепілептичних засобів за кількома показаннями. Мета-аналіз даних, отриманих у результаті рандомізованих контрольованих із застосуванням плацебо випробувань протиепілептичних засобів, також показав незначне підвищення ризику схильності до суїциду і суїцидальної поведінки. Причини цього ризику не відомі, а доступні дані не дають можливості виключити підвищення ризику через присутність натрію вальпроату.

    Таким чином, пацієнти мають проходити ретельний моніторинг щодо будь-яких ознак

    схильності до суїциду і суїцидальної поведінки, а також слід враховувати можливість належного лікування. Пацієнтам (і їхнім медичним кураторам) слід рекомендувати

    консультуватися з медичними працівниками у випадках виявлення ознак схильності до

    суїциду або суїцидальної поведінки.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

    Не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб разом з ламотриджином (див.

    розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).

    Одночасно застосовувати Конвулекс та карбапенемові засоби не рекомендується (див.

    розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).

    Запобіжні заходи при застосуванні.

    Лабораторне дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування

    (див. розділ «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування,

    особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості

    застосування»).

    При терапії цим препаратом, особливо на початку лікування, як і при терапії іншими

    протиепілептичними засобами, може спостерігатися ізольоване та тимчасове помірне

    підвищення рівнів трансаміназ без будь-яких клінічних проявів.

    У цьому випадку рекомендується провести повне лабораторне обстеження (зокрема

    визначити рівень протромбіну), можливо, переглянути дозування препарату та провести повторні аналізи залежно від змін показників.

    Дітям віком до 3 років рекомендується застосовувати вальпроат лише у вигляді монотерапії, попередньо ретельно зваживши терапевтичну користь від лікування та ризик ушкодження печінки і виникнення панкреатиту у пацієнтів, які належать до цієї вікової групи.

    Перед початком терапії або хірургічним втручанням, а також у випадку появи спонтанних гематом чи кровотеч рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести) (див. розділ «Побічні реакції»).

    Дітям слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

    Слід враховувати можливість підвищення концентрації вільної форми вальпроєвої кислоти у плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю та відповідно зменшити дозу препарату.

    Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам із дефіцитом ензимів у циклі сечовини. У таких хворих були описані випадки гіперамоніємії, які супроводжувалися ступором чи комою.

    У дітей із нез'ясованими симптомами з боку печінки та травного тракту (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, з випадками летальних наслідків у немовлят або дітей у сімейному анамнезі до початку лікування вальпроатом необхідно провести дослідження метаболізму, особливо тест на амоніємію натще та після прийому їжі.

    Хоча при лікуванні вальпроатом порушення функції імунної системи спостерігалося вкрай рідко, слід ретельно зважити потенційну користь від застосування вальпроату та потенційний ризик при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ризик збільшення маси тіла, а також вжити відповідних заходів, переважно дієтичного характеру, щоб звести це явище до мінімуму.

    Розпочинаючи лікування, необхідно переконатися у відсутності вагітності у жінок репродуктивного віку, а також у тому, що вони користувалися ефективними засобами

    контрацепції перед початком лікування (див. розділ «Застосування у період вагітності або

    годування груддю»).

    Під час лікування вальпроатом вживати алкогольні напої не рекомендується.

    При довготривалому застосуванні можливий розвиток гематом і кровотеч. У таких випадках слід негайно відмінити застосування Конвулексу.

    Збільшення ваги: Конвулекс нерідко викликає помітне збільшення ваги. На початку терапії лікар мусить попередити пацієнта про цей ризик та визначити відповідні стратегії для мінімізації збільшення ваги.

    Цукровий діабет: Конвулекс виводиться з організму переважно через нирки у формі кетонів, що може дати хибно-позитивний діагноз при аналізі сечі на можливий діабет.

    Системний червоний вовчак: Конвулекс може, хоч і рідко, індукувати розвиток системного вовчака або посилювати вже існуюче захворювання.

    Гіпераммоніємія: при підозрі на ферментативну недостатність циклу сечовини перед застосуванням препарату потрібно провести ряд метаболічних тестів для запобігання гіпераммоніємії, викликаної вальпроатом.

    Тиреоїдні гормони: залежно від концентрації у плазмі крові, вальпроат може заміщувати тиреоїдні гормони з сайтів зв’язування плазматичних білків та підвищувати метаболізм цих гормонів, що може призвести до хибно-позитивного діагнозу гіпотиреозу.

    Гематологічні застереження: перед початком терапії, а також перед хірургічними операціями необхідно провести необхідні гематологічні тести (коагулограма, тромбіновий час, тощо) для попередження потенціальних ускладнень при кровотечах. Пацієнтам, які мали пошкодження кісткового мозку, слід перебувати під медичним наглядом.

    Симптоматика гепатотоксичності.

    На ранніх стадіях печінкової недостатності для встановлення точного діагнозу варто більше зважувати на клінічні симптоми, ніж на лабораторні тести. Тяжким хворобам печінки можуть передувати неспецифічні симптоми, як наприклад: раптові приступи, втрата контролю над судомами, нездужання, слабкість, летаргія, анорексія, набряки, блювання, болі у животі, сонливість, жовтяниця. При таких симптомах необхідне повне припинення прийому препарату. Пацієнтам слід одразу сповіщати лікаря про появу будь-якого з цих симптомів. До цього часу не встановлений конкретний метод дослідження, але найточніші результати дають тести, що відображають катаболізм білків, наприклад такі як тест на протромбіновий час. При порушеннях роботи печінки паралельний прийом препаратів на основі саліцилатів необхідно припинити, оскільки вони приймають участь у тому ж метаболічному шляху, що й вальпроат, і тому збільшують ризик печінкової недостатності.

    Застосування при маніакальних епізодах біполярних розладах.

    Якщо препарати літію протипоказані, то застосовувати Конвулекс. 

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами

    Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комплексної протисудомної терапії або одночасного застосування інших медичних препаратів, що можуть посилювати сонливість,

    тому під час лікування Конвулексом слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Одночасне застосування з препаратами, що можуть спричиняти судоми або знижувати судомний поріг, має бути протипоказане. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (іміпраміни, селективні інгібітори захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін, хлорохін, бупропріон, трамадол.

    При одночасному застосуванні вальпроату з бензодіазепінами, інгібіторами МАО, барбітуратами та нейролептиками, інгібіторами моноамінооксидази та антидепресантами посилюється психотропний ефект препаратів.

    Алкоголь. Вальпроат може підсилювати дію алкоголю.

    Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»).

    3 мефлохіном та хлороквіном: ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію через посилення метаболізму вальпроєвої кислоти та конвульсантним ефектом.

    Звіробій звичайний: ризик зниження концентрації протисудомного препарату у плазмі крові та зменшення його ефективності.

    Комбінації, що не рекомендуються (див. розділ «Особливості застосування»).

    З ламотриджином: Конвулекс послаблює метаболізм ламотриджину і майже вдвічі збільшує середній період напіввиведення ламотриджину. Ця взаємодія може призводити до посилення токсичної дії ламотриджину, зокрема до виникнення тяжких шкірних реакцій.

    Таким чином, рекомендується здійснювати клінічний моніторинг, а також у разі потреби необхідно коригувати дози (зменшувати дозу ламотриджину).

    З карбапенемовими засобами (паніпенем, меропенем, іміпенем): повідомлялося про зменшення рівнів вальпроєвої кислоти в крові, коли її одночасно застосовувати з карбапенемовими засобами, у результаті чого рівні вальпроєвої кислоти протягом двох діб зменшуються на 60 %-100 %, що іноді супроводжується судомами. У зв'язку зі швидким виникненням і зменшенням рівня вальпроєвої кислоти слід уникати одночасне застосування з карбапенемовими засобами стабілізованим пацієнтам, які приймають вальпроєву кислоту (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо лікування цими антибіотиками уникнути неможливо, то необхідно здійснювати ретельний моніторинг рівня Конвулексу в крові.

    Комбінації, що потребують особливих застережень при застосуванні.

    З азтреонамом: ризик виникнення судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідний клінічний нагляд за станом хворого, визначення концентрацій препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція дози протисудомного препарату під час лікування антибактеріальним препаратом та після його відміни.

    З карбамазепіном: збільшення концентрації активного метаболіту карбамазепіну у плазмі крові, поява ознак його передозування. Крім цього, зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією карбамазепіну. При застосуванні обох протисудомних препаратів рекомендується клінічний нагляд за станом пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну у плазмі крові та корекція їхнього дозування.

    З фелбаматом: з іншого боку, поєднання фелбамату і вальпроату зменшує показник виведення вальпроєвої кислоти на 22 %-50 %, і тому збільшує концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Вальпроєва кислота може зменшувати середній показник виведення фелбамату майже на 16 %.

    Рекомендується клінічний нагляд за станом хворого, визначення концентрації фелбамату у плазмі крові та, можливо, корекція дози вальпроату під час лікування фелбаматом та після його відміни.

    З фенобарбіталом (та як екстраполяція з примідоном): підвищення концентрації фенобарбіталу у плазмі крові з ознаками передозування у зв'язку з пригніченням печінкового метаболізму, яке найчастіше спостерігається у дітей. Крім цього, зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через збільшення її метаболізму у печінці під дією фенобарбіталу або примідону. Рекомендується клінічний нагляд за станом пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; зокрема визначення рівнів обох протиепілептичних препаратів у крові.

    З фенітоїном (та як екстраполяція фосфентоїну): зміна концентрації фенітоїну у плазмі крові. Крім того, існує ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією фенітоїну.

    Рекомендується клінічний нагляд за станом хворого, визначення концентрацій обох протиепілептичних препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція їхнього дозування.

    3 топіраматом: ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії, які зазвичай пояснюються дією вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні з топіраматом. Рекомендований посилений клінічний та лабораторний контроль на початку лікування та у випадку появи будь-яких симптомів, які можуть вказувати на виникнення цих явищ.

    З рифампіцином: ризик судом у зв'язку з прискоренням печінкового метаболізму

    вальпроату рифампіцином. Клінічний і лабораторний моніторинг, а також, можливо, коригування дози протисудомного засобу протягом лікування рифампіцином і після його припинення.

    З зидовудином: ризик посилення побічних дій зидовудину, зокрема гематологічних ефектів, у зв'язку зі сповільненням його метаболізму вальпроєвою кислотою. Регулярний клінічний і лабораторний моніторинг. Для перевірки на предмет анемії протягом перших двох місяців застосування цієї комбінації слід перевіряти рівень показників крові.

    Холістерамін може знижувати рівень засвоєння вальпроєвої кислоти.

    Комбінації, які слід брати до уваги.

    З німодипіном (перорально та, як екстраполяція, парентерально): посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації у плазмі крові (зниження його метаболізму під дією вальпроату).

    Інші види взаємодій.

    Протиепілептичні препарати з пригнічувальними ферментативними ефектами (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) знижують сироваткову концентрацію вальпроєвої кислоти. Дози слід відкорегувати на основі клінічного ефекту та рівнів у крові у випадку комбінованої терапії.

    Вальпроат значною мірою не підвищує активність печінкових ферментів, тому дія препарату не впливає на ефективність оральних контрацептивів.

    3 циметидином та еритроміцином: підвищення сироваткових рівнів вальпроату як результат сповільнення печінкового метаболізму при одночасному застосуванні з циметидином та еритроміцином.

    З аспірином: у випадку супутнього застосування вальпроату та агентів з високим рівнем зв'язування з протеїнами плазми крові (аспірин) може виникнути підвищення вільного сироваткового рівня вальпроєвої кислоти.

    Сумісне застосування з флуоксетином також призводить до підвищення рівня вальпроєвої кислоти, однак відомі випадки її зниження.

    Сумісне застосування натрію вальпроату з антикоагулянтами або ацетилсаліциловою кислотою призводить до розвитку ускладнень, пов’язаних із кровотечами. Протягом сумісного застосування препаратів слід перевіряти параметри коагуляції.

    Темозоломід

    Сумісний прийом темозоломіду та вальпроату може викликати невелике зменшення кліренсу темозоломіду, що не є клінічно значущим.

    3 літієм: Конвулекс не впливає на рівні літію у плазмі крові. 

    3 пероральними контрацептивами: вальпроат не спричиняє індукції ферментів, тому він

    не знижує ефективності естроген-прогестагенів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.  

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Фармакологічна активність вальпроату спрямована переважно на центральну нервову систему.

    Він має протисудомні властивості щодо широкого спектра судом у людей.

    В експериментальних і клінічних дослідженнях було виявлено два механізми протиепілеп-тичної дії вальпроату.

    Перший – прямий фармакологічний ефект, що залежить від концентрації вальпроату у плазмі та тканинах головного мозку;

    Другий – непрямий – пов’язаний із метаболітами вальпроату, які залишаються в головному мозку або з модифікаціями нейромедіаторів, або з прямою дією на мембрану.

    Після введення вальпроату підвищується рівень гама-аміномасляної кислоти (ГАМК).

    Вальпроат скорочує тривалість проміжної фази сну та одночасно подовжує фазу повільного сну.

    Вальпроат максимально на 80 %–95 % зв`язується з білками сироватки. При рівні у плазмі більше 100 мг/л вільна фракція збільшується. Концентрація вальпроату у цереброспінальній рідині зрівнюється з концентрацією вільного вальпроату у плазмі.

    Вальпроат проникає крізь плаценту і в материнське молоко (1 % до 10 % від загальної концентрації у сироватці крові).

    Вальпроат метаболізується у печінці, в основному глюкуронізується.

    Екскретується переважно з сечею у формі глюкуронідів. Період напіввиведення 10–15 годин, у дітей значно коротший, приблизно 6–10 годин. 

    Фармакокінетика.

    У різних фармакокінетичних дослідженнях вальпроату було показано, що:

    біодоступність у крові при пероральному застосуванні є близькою до 100 %.

    Об’єм розподілу переважно обмежений кров’ю та позаклітинною рідиною. Вальпроат проникає у цереброспінальну рідину та тканини головного мозку.

    Період напіввиведення становить 15-17 годин.

    Мінімальна концентрація вальпроату у плазмі крові, необхідна для терапевтичного ефекту, зазвичай становить 40-50 мг/л і коливається у широкому діапазоні від 40 до 100 мг/л. У разі необхідності досягнення більш високої концентрації необхідно зважити очікувану користь та вірогідність розвитку побічних ефектів, особливо дозозалежних. При концентрації вальпроату понад 150 мг/л необхідно зменшити дозу препарату.

    Концентрація насичення у плазмі крові досягається через 3-4 доби.

    Вальпроат стійко зв’язується з білками плазми крові. Зв’язування з білками плазми залежить від дози та є насичуваним.

    Вальпроат виводиться головним чином із сечею, після метаболізму шляхом кон'югації з глюкуронідом та бета-окислення.

    Молекула вальпроату піддається діалізу, але гемодіаліз ефективний тільки щодо вільної фракції вальпроату в крові (приблизно 10 %).

    Вальпроат не індукує ферменти метаболічної системи цитохрому Р 450; тому, на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, він не прискорює ні своєї власної деградації, ні деградації інших речовин, таких як естроген-прогестагени та пероральні антикоагулянти.  

    Основні фізико-хімічні властивості

    безбарвний або ледь жовтуватого кольору сироп з персиковим запахом і солодким персиковим смаком. 

    Термін придатності

    5 років. 

    Умови зберігання

    Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. 

    Упаковка

    Скляні флакони по 100 мл, разом зі шприц-дозатором (поліетилен/полістерен), по одному флакону у картонній коробці.  

    Категорія відпуску

    За рецептом. 

    Виробник

    Г.Л. Фарма ГмбХ/G.L. Pharma GmbH. 

    Місцезнаходження

    Шлоссплац 1, 8502 Ланах, Австрія/Schlossplatz 1, 8502 Lannach, Austria;

    Арнетгассе 3, А-1160 Відень, Австрія/Arnethgasse 3, A-1160 Vienna, Austria. 

    Увага ! Текст опису препарату "Конвулекс сироп, 50 мг/мл по 100 мл у флаконі" надано для загальної інформації та ознайомлення. Даний опис є спрощеним варіантом офіційною анотації до ліків. Перед придбанням і використанням препарату обов'язково зверніться до лікаря і отримайте професійні рекомендації . Даний текст розміщений на порталі суто для ознайомлювальних цілей і не може слугувати приводом для самолікування. Тільки лікар може виносити рішення про призначення тих чи інших ліків, визначати дозу та графік прийому.

    Оставить комментарий может только зарегестрированный пользователь (Увійти и Реєстрація)

    Ви будете першим хто залишив коментар до цього запису
    Top