Завантажити Документ
Отримати свідоцтво
про публікацію
Задати питання
Задайть свой вопрос специалисту!
Пошук препаратів
Мова:
    На сайті ви знайдете опис препаратів, інструкції по їх застосуванню та відгуки
    УВАГА! Уся інформація узята з відкритих джерел і надається виключно в ознайомлювальних цілях.

    Клофазимин капсули по 50 мг №10

    Діюча речовина: Клофазимин
    Фармакотерапевтична группа: Противолепрозные препараты.

    Загальна характеристика

    міжнародна та хімічна назви: сlofazimine; 3-(4-хлораніліно)–10–(4-хлорфеніл)-2,10-дигідрофеназин-2-іліденеїзопропіламін;

    Основні фізико-хімічні властивості

    тверді желатинові капсули капсули розміром “2”, корпус та кришечка – коричневого кольору, що містять червонувато-коричневий порошок;

    Склад

    1 капсула містить 50 або 100 мг клофазиміну;

    допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремній колоїдний безводний, повідон К-30, вода очищена, магнію стеарат, тальк очищений.

    Форма випуску. Капсули.

    Фармакотерапевтична група

    Засоби, що діють на мікобактерії. Протилепрозні засоби. Код АТС J04B A01.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка. Клофазимін – похідний імінофеназину. Діє бактеріостатично. Інгібує транскрипцію за допомогою зв'язування гуаніну в мікобактеріальній ДНК. З найбільшою вірогідністю препарат приєднується у вузькій комплементарній ділянці мікобактеріальної ДНК, чим блокує функцію реплікації молекулярного ланцюга і викликає гальмування транскрипції.

    Препарат активний відносно мікобактерій туберкульозу, лепри, а також ряду інших мікобактерій.

    Проти мікобактерії лепри він діє бактеріостатично і менш бактерицидно. Не має підтверджених випадків лікарської стійкості до нього.

    Клофазимін у концентрації 0,5 – 1,0 мкг/мл стимулює мієлопероксидазнозумовлене йодування, утворення супероксидів, споживання кисню, хемілюмінесценцію і вивільнення як первинних, так і вторинних гранул з людських поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ). Він також підвищує фагоцитарну й антимікробну активність людських ПМЯЛ і макрофагів шляхом збільшення рівня лізосомальних ферментів і фагоцитоз-активованого поглинання кисню.

    Незважаючи на те, що Клофазимін взаємодіє з мікобактеріальною ДНК, він не є бактеріальним мутагеном.

    Фармакокінетика. Всмоктування: при пероральному застосуванні абсорбція клофазиміну становить від 20 до 85%. Максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 8 – 12 годин після приймання. Період напіввиведення становить приблизно 10,6 ± 4 доби. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 30 днів постійного прийому клофазиміну.

    Розподіл: клофазимін – ліофільна сполука, тому акумулюється переважно в жировій тканині, жовчі, у макрофагах і клітинах ретикулоендотеліальної системи. Він також накопичується в периферичних нервах, але не депонується в мозку.

    Клофазимін проходить плацентарний бар’єр, а також екскретується з грудним молоком. Після внутрішнього прийому разом з їжею або безпосередньо після прийому їжі абсорбція препарату значно підвищується.

    Виведення: клофазимін елімінується з організму дуже повільно. Приблизно 60% виводяться з калом у незмінному стані. При недостатній абсорбції в тонкому кишечнику частина клофазиміну, що екскретується з калом, знову всмоктується з фекалій в товстому кишечнику та виводиться з жовчю. Сліди незміненого препарату і його метаболітів екскретуються із сечею. Звичайно 11 – 59% від разової дози клофазиміну в незмінному стані виводяться з фекаліями через 3 дні, у хворих сухорлявої статури період напіввиведення скорочується.

    Показання для застосування

    Лікування мультибактеріальних форм лепри, таких як лепроматозна, погранична та погранично-лепроматозна лепра, а також лепрозна вузликувата еритема у складі комбінованої терапії з рифампіцином та діафенілсульфоном.

    Спосіб застосування та дози

    Перед призначенням пацієнту Клофазиміну бажано визначити чутливість до нього мікрофлори, що спричинила захворювання у даного хворого.

    Клофазимін приймають внутрішньо (перорально).

    Мультибактеріальні форми лепри.

    Дорослі: 300 мг Клофазиміну 1 раз на місяць під контролем і 50 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 600 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 100 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію.

    Діти (10-14 років): 150 мг Клофазиміну 1 раз на місяць під контролем і 50 мг через день як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 450 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 50 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію.

    Діти, віком до 10 років: 100 мг Клофазиміну 1 раз на місяць під контролем і 50 мг двічі на тиждень як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 300 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 1 раз на добу як підтримуючу терапію.

    Комбіноване лікування потрібно проводити протягом 12 місяців. Максимальні курсові дози складають загальну суму доз за 12 місяців. При цьому максимальні курсові дози повинні бути прийняті протягом максимального періоду 18 місяців. 

    Лепрозна вузликувата еритема.

    Дорослі та діти: з появою вузликуватої еритеми, лікування рифампіцином та діафенілсульфоном продовжують, не змінюючи дозу, а дозу Клофазиміну необхідно підвищити до 200–300 мг на добу під контролем лікаря. Лікування підвищеною дозою Клофазиміну можна проводити не більше 3 місяців.

    Препарат слід приймати під час або безпосередньо після прийому їжі, бажано запивати молоком.

    Побічна дія

    Побічні ефекти, що становлять потенційну загрозу для життя пацієнта: прогресуюча втрата маси тіла, періодична анорексія, тривала діарея. При прийомі Клофазиміну у високих дозах протягом тривалого часу його кристали накопичуються у підслизовому шарі тонкого кишечнику й у мезентеріальних лімфатичних вузлах. Стінка підклубової кишки може товстішати, зазнавати вузлуватих змін, слизовий шар стає шорсткуватим, може початися еозинофільний ентерит. Означені прояви частіше спостерігаються у пацієнтів з супутніми захворюваннями кишково-шлункового тракту. Крім того, може спостерігатися нудота, блювання, біль в животі. Для того щоб зменшити негативний вплив препарату, необхідно: зменшити дозу Клофазиміну до 100 мг на добу (в деяких випадках менше) або збільшити інтервал між прийомами, або зовсім припинити лікування препаратом.

    Симптоматичні побічні ефекти: після початку прийому Клофазиміну шкіра може на початку лікування набути червонуватого відтінку, після декількох тижнів прийому червонуватий відтінок прогресивно темнішає до коричневого (гіперпродукція меланіну, що пов’язана з неутриманням пігменту). Зміна кольору більш виражена на ділянках, на які потрапляє сонячне проміння або на ділянках лепрозного ураження, нижні відділи тіла та пахвові западини найменш уразливі. Чим світліша шкіра пацієнта, тим вірогідніша зміна кольору шкіри та волосся, кон’юнктива може стати брудно-коричневою, а сеча, піт та сльозова рідина – червоно-оранжевими. Фекалії також можуть змінити колір. Також можуть спостерігатися: сухість шкіри, іхтіоз, свербіж, фотосенсибілізація, акнеподібний висип, неспецифічні висипання на шкірі. Відновлення природного кольору шкіри, слизових оболонок та біологічних виділень відбувається поступово протягом 12 – 24 місяців після відміни препарату з тією ж швидкістю, як знебарвлюється звичайний загар.

    Протипоказання

    Клофазимін протипоказаний дітям з масою тіла менше 50 кг, а також особам, що мають в анамнезі вказівки на реакції гіперчутливості до компонентів препарату або фотосенсибілізацію. Період вагітності і годування груддю.

    Передозування

    При передозуванні можливо посилення проявів побічної дії.

    Лікування: негайно припинити прийом препарату, лікування симптоматичне.

    Особливості застосування

    З обережністю препарат призначають хворим з порушеннями функції печінки і нирок та/або наявністю таких захворювань в анамнезі. У цих випадках, а так само при тривалому застосуванні препарату кожні три місяці потрібен контроль загальних аналізів крові та сечі, біохімічний аналіз крові.

    Якщо це можливо, потрібно утримуватися від призначення Клофазиміну хворим з частим болем в ділянці шлунка та діареєю.

    Небезпечність застосування Клофазиміну під час вагітності остаточно не встановлена. Клофазимін – жиророзчинний і секретується з грудним молоком. Досліджень стосовно концентрації Клофазиміну в грудному молоці проведено не було. На час лікування препаратом слід припинити годування груддю. 

    При лікуванні туберкульозу Клофазимін повинен завжди застосовуватися у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    При застосуванні препарату разом з ліками, що мають ототоксичні та нефротоксичні властивості, Клофазимін збільшує їх токсичність. До таких препаратів відносяться сульфаніламіди, стрептоміцин, тетрациклін, гентаміцин, мономіцин, неоміцин, амфотерицин Б, поліміксин М, цепорин і інші цефалоспорини, важкі метали і їх сполуки (ртуть, свинець, кадмій), четирьоххлористий вуглець, дихлоретан.

    Умови та термін зберігання

    Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

    Термін придатності – 3 роки.

    Умови відпуску

    За рецептом.

    Упаковка

    По 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

    Виробник

    Мепро Фармасютікалз Пвт. Лтд.

    Адреса

    1003, GIDC, Вадхаван Сіті, Діст. Сурендранагар - 363 035, Гуджрат, Індія.

    Увага ! Текст опису препарату "Клофазимин капсули по 50 мг №10" надано для загальної інформації та ознайомлення. Даний опис є спрощеним варіантом офіційною анотації до ліків. Перед придбанням і використанням препарату обов'язково зверніться до лікаря і отримайте професійні рекомендації . Даний текст розміщений на порталі суто для ознайомлювальних цілей і не може слугувати приводом для самолікування. Тільки лікар може виносити рішення про призначення тих чи інших ліків, визначати дозу та графік прийому.

    Оставить комментарий может только зарегестрированный пользователь (Увійти и Реєстрація)

    Ви будете першим хто залишив коментар до цього запису
    Top